Історія Розвитку
Системи підтримки прийняття рішень почали розвиватися на ранніх стадіях ери розподіленого обчислення. Історія таких систем веде відлік приблизно з 1967 року і за цей час СППР пройшли значний шлях розвитку, включаючи орієнтовані на моделі СППР, інструментальні засоби запиту та звітування, системи бізнесової інформації (Business Intelligence), оперативне аналітичне оброблення (OLAP), групові СППР та виконавчі інформаційні системи.1980 року Стівен Алтер опублікував результати своєї докторської дисертації в MIT у впливовій книзі, що називалася «Decision Support Systems: Current Practice and Continuing Challenge». Бончек (Bonczek), Холсаппл (Holsapple) і Вінстон (Whinston) 1981 року в книзі «Основи систем підтримки прийняття рішень» описали створену ними теоретичну рамку для розуміння питань, пов’язаних з проектуванням орієнтованих на знання СППР. Вони виявили чотири істотні «аспекти» або загальні компоненти всіх СППР [52]:
· мовна система – усі повідомлення, які СППР може прийняти;
· система подання (презентації) – усі повідомлення, які СППР може випустити;
· система знань – усі знання, які СППР нагромаджує і зберігає;
· система оброблення проблем – «проблемний процесор», що намагається розпізнати і розв’язати проблеми протягом використання СППР.
У цій книзі показано, як технології штучного інтелекту та експертних систем були доречними для розроблення СППР.
На початку 90-х років ХХ сторіччя намітився рух від mainframe-базових до клієнт-сервер-базових СППР. У цей період були введені деякі настільні інструментальні засоби OLAP. У 1992-93 рр. деякі продавці почали пропонувати об’єктно-орієн-товану технологію для спроби створення систем підтримки прийняття рішень «багаторазового використання». Також були завершені деякі з перших сховищ даних. 1994 року багато компаній розпочали модернізацію своїх мережних інфраструктур. Продавці СКБД визнали, що підтримка прийняття рішень відрізняється від OLАP, та розпочали реалізовувати властивості OLAP у своїх базах даних. Відомий фахівець у галузі СППР Пауль Грей (Paul Gray) стверджує, що близько 1993 року сховища даних та виконавчі інформаційні системи знайшли один одного, тобто ці дві технологічні ніші зійшлися.
· мовна система – усі повідомлення, які СППР може прийняти;
· система подання (презентації) – усі повідомлення, які СППР може випустити;
· система знань – усі знання, які СППР нагромаджує і зберігає;
· система оброблення проблем – «проблемний процесор», що намагається розпізнати і розв’язати проблеми протягом використання СППР.
У цій книзі показано, як технології штучного інтелекту та експертних систем були доречними для розроблення СППР.
На початку 90-х років ХХ сторіччя намітився рух від mainframe-базових до клієнт-сервер-базових СППР. У цей період були введені деякі настільні інструментальні засоби OLAP. У 1992-93 рр. деякі продавці почали пропонувати об’єктно-орієн-товану технологію для спроби створення систем підтримки прийняття рішень «багаторазового використання». Також були завершені деякі з перших сховищ даних. 1994 року багато компаній розпочали модернізацію своїх мережних інфраструктур. Продавці СКБД визнали, що підтримка прийняття рішень відрізняється від OLАP, та розпочали реалізовувати властивості OLAP у своїх базах даних. Відомий фахівець у галузі СППР Пауль Грей (Paul Gray) стверджує, що близько 1993 року сховища даних та виконавчі інформаційні системи знайшли один одного, тобто ці дві технологічні ніші зійшлися.
